Провідні науковці, наукові школи кафедри водопостачання та водовідведення.
НАУКОВІ ШКОЛИ КАФЕДРИ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ
СМИСЛОВ ВІКТОР ВІКТОРОВИЧ Доктор технічних наук, професор кафедри гідравліки, водопостачання і каналізації (1953 – 1989)
(читати далі)
Віктор Вікторович Смислов народився 21 серпня 1909 року в родині земського лікаря. З 1927 по 1931 рік навчався у Київському енергетичному інституті (сучасний національний університет КПІ ), по закінченні якого одержав кваліфікацію інженера-енергетика. Після закінчення працює у Москві в об’єднання “Оргенерго ” інженером, а потім старшим інженером по турбомашинах.
У 1936 р. Віктор Вікторович переїжджає до Києва і працює на заводі “Більшовик ” інженером. Підсумком цієї роботи була стаття в журналі ’’Химическое машиностроение’’ по багатоступеневих нагнітачах (1938 р.). Подальша робота В.В.Смислова пов’язана з науковою і педагогічною діяльністю в наукових та вищих навчальних закладах. З 1938 по 1942 р. він навчається в аспірантурі, а потім працює асистентом кафедри гідравліки насосів і компресорів Київського політехнічного інституту.
В 1942 році в Середньо-Азіатському індустріальному інституті В.В.Смислов захищає кандидатську дисертацію.
З 1944 року працює в інституті гідрології і гідромеханіки АН УРСР (сучасний інститут гідромеханіки НАНУ). Водночас періодично працював за сумісництвом доцентом в Київському інженерно-будівельному інституті (зараз КНУБА). Глибокі знання фізики і механіки рідини та газу, гідравліки допомагали йому розв’язувати різноманітні питання руху рідини у різних спорудах. З’явилися його роботи по розрахунку каналів, труб, мостів, водозливів, перепадів тощо. Всі вони відзначалися оригінальністю, нестандартним підходом до явища, що розглядалося, практичними рекомендаціями зручними для інженерів. Була надрукована низка статей про рух води в зоні критичних глибин, а також відома монографія “Теорія водозливу з широким порогом” (1956 р.).
У 1960 році захищає докторську дисертацію в Київському політехнічному інституті на тему “Усталений нерівномірний рух рідини у відкритих руслах з врахуванням впливу кривизни у вертикальній площині”.
З 1953 року Віктор Вікторович на протязі 36 років працював у КІБІ (потім КНУБА) доцентом, а з 1962 р. професором кафедри гідравліки, водопостачання і каналізації .
В КІБІ у науковій діяльності В.В.Смислова з’явився ще напрямок гідравліки змінної маси (з приєднанням або відділенням рідини вздовж шляху), що зустрічається у системах зрошування, дренажів, вентиляції, очищення води. Під керівництвом В.В.Смислова 20 аспірантів захистили кандидатські дисертації з гідравліки .
Віктор Вікторович був членом Вчених рад по захисту дисертацій, членом методичних Рад з гідравліки СРСР і УРСР.
Їм написано багато методичних рекомендацій для студентів, підручник “Гідравліка і аеродинаміка” (1971 р.).
Відзначений 3 державними нагородами.
КОНСТАНТІНОВ ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ завідувач кафедри гідравліки та водовідведення Київського національного університету будівництва і архітектури (1970-1998) Проректор Київського національного університету будівництва і архітектури (1976–1994), кандидат технічних наук, професор. Дійсний член Академії будівництва України (1997)
(читати далі)
Юрій Михайлович Константінов – відомий український вчений-гідравлік, дійсний член Академії будівництва України, видатний педагог, методист і організатор Вищої школи України. Народився 19 січня 1928 року. Свою трудову діяльність розпочав у 1951 році після закінчення Київського автомобільно-дорожнього інституту, де він отримав фах інженера-будівельника мостів, і почав працювати в Управлінні будівництва гідротехнічних об’єктів тодішнього «Сталінградгідробуду».
Від 1953 по 1956 рік працював інженером-проектувальником Управління шосейних шляхів УРСР та навчався в аспірантурі Київського автомобільно-дорожнього інституту, по закінченні якого він отримав направлення до Київського інженерно-будівельного інституту (КІБІ), з яким була пов’язана уся його подальша трудова діяльність. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію.
У КІБІ (пізніше КНУБА) Юрій Михайлович за майже 60 років безперервної роботи пройшов шлях від асистента до доцента, професора, завідуючого кафедри, проректора.
Від вересня 1970 року і до серпня 1998 року Юрій Михайлович був завідувачем кафедри Гідравліки, водопостачання та водовідведення, а від 1989 року до 1998 року – завідувачем кафедри Гідравліки та водовідведення. В період від 1976 року до 1994 року він одночасно був проректором університету.
Юрій Михайлович особливу увагу приділяв створенню і розвитку в Україні спеціальної системи роботи з найбільш талановитою і обдарованою студентською молоддю. Саме він започаткував вперше проведення Всеукраїнської олімпіади студентів Вищих навчальних закладів з гідравліки, яка проводилась під його безпосереднім керівництвом від 1990 р. по 2013 р. Пізніше одночасно з цією олімпіадою він ініціював проведення Міжнародної олімпіад з гідравліки.
Юрій Михайлович – видатний педагог і науковець, широко відомий в Україні і за її межами методист і організатор учбового процесу у Вищій школі. З 1974 по 1997 рр. був головою науково-методичної комісії Мінвузу України з гідравліки, водопостачання і каналізації. Член авторського колективу з створення (1990 та 2005 р.р.) типової програми з гідравліки (технічної механіки рідини).
Автор більше 150 наукових робіт і науково-методичних розробок в галузі водопостачання і водовідведення, у тому числі 22 підручників і посібників, монографій, довідників для інженерів і науковців. Найбільш відомими з них є підручники «Гидравлика» (1988р.), «Технічна механіка рідини і газу» (2002р.), «Інженерна гідравліка» (2006р.), ціла низка навчальних посібників.
Результати наукових розробок Юрія Михайловича та його учнів присвячені широкому колу проблем, пов’язаних з гідравлічними розрахунками напірних і безнапірних трубопровідних систем, окремих технологічних блоків та елементів у водопостачанні та водовідведенні, гідротехнічних споруд тощо.
Юрій Михайлович був одним із співзасновників і активних організаторів створення у КНУБА на базі кафедр Водопостачання і Гідравліки та водовідведення науково-технічного збірника «Проблеми водопостачання, водовідведення та гідравліки».
Педагогічна, навчально-методична і наукова діяльність Юрія Михайловича Константінова була відзначена почесними нагородами Минвуза СССР (1979), Минвуза УРСР (1979, 1989), Міносвіти України (2000, 2002).
ТУГАЙ АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ РЕКТОР КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ (1984–2012), ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, ДОКТОР ТЕХНІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР Завідувач кафедри водопостачання КНУБА (1989-2012) За заслуги у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, розвиток і впровадження наукових досліджень присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1991).
(читати далі)
Завідувач кафедри водопостачання КНУБА (1989-2012)
За заслуги у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, розвиток і впровадження наукових досліджень присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1991).
http://logos–ukraine.com.ua/project/index.php?project=piued3&id=1462
Анатолій Михайлович — видатний освітянин нашої держави, якого без перебільшення можна назвати українським будівничим. За роки його керівництва зміцнився центр вищої будівельної освіти України — Київський національний університет будівництва та архітектури, здобув статус національного, було відкрито 3 науково-дослідних інститути, 2 випробувальних центри будівельних конструкцій, інженерно-економічний комплекс, центр економічних досліджень і прогнозування, 11 наукових лабораторій. Народився 24 березня 1938 р. у м. Євпаторія (АР Крим), після чого родина переїхала на Київщину в с. Македони. Мріяв стати астрономом, згодом хотів служити на флоті, але життя розпорядилося по-своєму: в 1955 р. розпочав трудовий шлях колгоспником у с. Македони, а в 1956 р. став студентом Київського будівельного технікуму. Навчання закінчив з відзнакою, деякий час працював у будівельно-монтажному управлінні міста Васильків. У 1959–1964 рр. навчався у Київському інженерно-будівельному інституті (нині — КНУБА) на сантехнічному факультеті. З другого курсу поєднував навчання з роботою, займався науковою та громадською діяльністю. З 1964 до 1966 рр. працював майстром СБУ-6 тресту «Київпідземдорбуд-1», після чого вирішив присвятити життя науковій праці. У 1966 р. став аспірантом КІБІ, у 1970 р. — асистент кафедри водопостачання і каналізації цього закладу.
За роки роботи в університеті Анатолій Михайлович поступово пройшов усі щаблі становлення як педагог та науковець. У 1984 р. був обраний ректором, на цій посаді незмінно працював до 2012 р., з 1992 до 2012 рр. очолював раду ректорів Київського вузівського центру. Автор понад 260 наукових праць, з яких 21 підручник і посібник, 10 монографій, 5 довідників, численні статті з будівництва, архітектури та проблем вищої школи. Під керівництвом А. М. Тугая захистилися 6 кандидатів технічних наук. А. М. Тугай — віце-президент Академії будівництва України, академік Академії інженерних наук України, дійсний член Міжнародної академії наук вищої школи та Академії наук вищої освіти України.
Почесний професор-дослідник Інституту водних проблем Нью-Йоркського університету, почесний професор будівельних вишів країн СНД, Донецької національної академії будівництва та архітектури, член президії Будівельної палати України, депутат Київської міської ради двох скликань. Удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки, орденів «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, «Знак пошани», Дружби народів, святого Юрія Побідоносця УПЦ. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, знаком «Відмінник освіти України». Життєве кредо Анатолія Михайловича: «Роби людям добро».
Олійник Олександр Якович завідувач кафедри гідравліки та водовідведення Київського національного університету будівництва і архітектури. (1998-2012) Член-кореспондент Національної академії наук України (1973), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1981). Член Міжнародної асоціації гідравлічних досліджень, голова комісії з водних проблем Міністерства освіти і науки України, науково-технічної ради Держводгоспу, входить до складу низки вчених рад.
(читати далі)
О. Я. Олійник розробив теорію і методи розрахунку різних дренажних систем у складних природних і техногенних умовах, а також теорію захисту земель від затоплення та підтоплення ґрунтовими водами. Він автор теорії і методів розрахунку очищення поверхневих, підземних і стічних вод від забруднень різного походження на фільтрах та інших спорудах водопостачання і водовідведення. Учений разом з учнями побудував і реалізував гідродинамічні моделі міграції забруднень і тепла в зонах АЕС і ТЕС.
Під керівництвом Олександра Яковича низку наукових матеріалів упроваджено в наукових, проектних та виробничих підрозділах міністерств меліорації і водного господарства СРСР та УРСР, Держводгоспу України, зокрема: «Нормы проектирования. ВСП-33.2.2. Дренаж на орошаемых землях» (1986); «Методические рекомендации по расчетам защиты территорий от подтопления в зоне орошения»; «Меліоративні системи та споруди. Державні будівельні норми ДБН В.2.4.-1.99» (1999). З-під пера вченого вийшло 230 наукових праць, у тому числі 15 монографій. Він підготував 3 докторів і 30 кандидатів наук.
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ КАФЕДРИ
КУЛЬСЬКИЙ Леонід Адольфович (1903-1993) доктор техн. наук, професор кафедри водопостачання і каналізації (1948-1991). Дійсний член НАН України (1969), заслужений діяч науки і техніки України (1968).
(читати далі)
https://esu.com.ua/article-51442
У 1925 р. закінчив Київський вищий інститут народної освіти, у 1928 р. – Ленірадський університет. У 1930 р. організував лабораторію хімії і санітарної техніки у Київській філії НДІ споруд, де працював до 1944 р. З 1944 по 1993 р. працював у Інституті колоїдної хімії і хімії води НАН України. З 1948 р. працював у КІБІ професором.
У 1933 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1944 р. – докторську.
Засновник нового напряму – хімії і технології очистки води. Під його керівництвом в НАН України були успішно розвинені практично усі наукові напрями, пов’язані з теорією і практикою водопідготовки.
Підготував 95 кандидатів і докторів наук.
Автор понад 820 наукових праць, у тому числі 17 монографій, 9 підручників і посібників. Основні праці: “Основы химии технологии воды” (1991), “Технологія очистки природних вод” (1996).
Відзначений 10 урядовими нагородами.
Розвивав практично усі наукові напрями, пов’язані з теорією і практикою водопідготовки.
ПРОКОПЧУК Іван Тимофійович (1946-2010) д-р техн. наук, професор кафедри водопостачання, декан санітарно-тех-нічного факультету (2002-2007).
(читати далі)
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
У 1925 р. закінчив Київський вищий інститут народної освіти, у 1928 р. – Ленірадський університет. У 1930 р. організував лабораторію хімії і санітарної техніки у Київській філії НДІ споруд, де працював до 1944 р. З 1944 по 1993 р. працював у Інституті колоїдної хімії і хімії води НАН України. З 1948 р. працював у КІБІ професором.
У 1933 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1944 р. – докторську.
Засновник нового напряму – хімії і технології очистки води. Під його керівництвом в НАН України були успішно розвинені практично усі наукові напрями, пов’язані з теорією і практикою водопідготовки.
Підготував 95 кандидатів і докторів наук.
Автор понад 820 наукових праць, у тому числі 17 монографій, 9 підручників і посібників. Основні праці: “Основы химии технологии воды” (1991), “Технологія очистки природних вод” (1996).
Відзначений 10 урядовими нагородами.
Розвивав практично усі наукові напрями, пов’язані з теорією і практикою водопідготовки.
ТЕРНОВЦЕВ Віталій Омелянович (1937-2010) доктор технічних наук, професор кафедри водопостачання (1993). чл.-кор. Академії будівництва України (1994), член науково-технічної ради Міносвіти та науки з питань технологій.
(читати далі)
У 1959 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Протягом 1959-1961 рр. працював у інституті “Ки- ївгіпротранс”. З 1961 р. працював у КНУБА асистентом, доцентом (1970), професором (1993). У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1993 р. – докторську.
Напрям наукової діяльності – дослідження, розробка та впровадження споруд для очищення води та захисту від забруднення довкілля.
Підготував 20 кандидатів і 1 доктора наук. Автор понад 175 наукових праць, 28 авторських свідоцтв та 9 патентів.
Основні праці: “Комплексное использование воды в промышленном узле” (1974), “Магнитные аппарати в оборотных системах водоснабжения” (1980), “Водоснабжение. Курсовое проектирование” (1980), “Очистка промышленных сточных вод” (1998), “Розрахунок і проектування споруд систем водопостачання” (2001).
Відзначений урядовою нагородою.
ТАВАРТКІЛАДЗЕ Іусуф Мухамедович (1938 – 2019) доктор техн. наук, професор кафедри гідравліки та водовідведення
(читати далі)
У 1961 р. закінчив Грузинський політехнічний інститут.
Працював у Далвоєнпроекті (м. Петропавловськ- Камчатський) (1961-1964), в науково-дослідному інституті міського житлово- комунального господарства (1964-1967). З 1967 р. працює в КНУБА доцентом, професором.
У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1992 р – докторську.
Напрям наукової діяльності – розробка та впровадження технологій і установок для очищення стічних вод.
Підготував 9 кандидатів наук.
Автор понад 150 наукових та методичних праць, серед них 6 монографій, 26 авторських свідоцтв. Основні праці : “Сорбційні процеси у біофільтрах” (1989), ’’Очистка сточных вод предприятий легкой промышленности” (1985), “Очисні споруди водовідведення малих об”єктів (1992), “Водовідведення промислових підприємств” (2002), “Очистка міських стічних вод” (2007), “Системи малого водовідведення” (2010).
ВАСИЛЕНКО Олексій Анатолійович (1941 – 2020) канд. техн. наук, професор кафедри гідравліки та водовідведення (1992), заступник декана санітарно-технічного факультету (1983).
(читати далі)
У 1963 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював інженером у проектній організації, асистентом кафедри гідравліки Київського автомобільно-дорожнього інституту (1969-1978). З 1978 р. працює в КНУБА доцентом, професором.
У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію. Вчене звання професора присвоєно у 1992 р.
Напрям наукової діяльності – системи водовідведення.
Підготував 3 кандидатів наук.
Автор понад 100 друкованих праць, серед них 5 навчальних посібників та ряд монографій з проектування систем водовідведення населених місць і промислових підприємств. Основні праці: “Сучасні технології очистки вод” (1998), “Водоотведение. Курсовое проектирование” (1989), “Проектирование канализации населённых мест” (1985), “Раціональне використання та охорона водних ресурсів” (2007), “Реконструкція і інтенсифікація роботи споруд водопостачання та водовідведення” (2010).
Відзначений урядовою нагородою, знаком “Відмінник освіти України”.
КРАВЧУК Андрій Михайлович (нар. 1954) доктор техн. наук, професор, завідувач кафедри гідравліки та водовідведення (2008-2019), проректор університету з навчальногї роботи(2007). Академік академії вищої освіти України (2009), вчений секретар експертної ради ради ВАК України (2007)
(читати далі)
У 1976 р. закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював на проектній роботі (1976-1984) інженером, провідним інженером. З 1984 р. працює в КНУБА асистентом, доцентом (1990), професором.
У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію, у 2004 р. – докторську.
Напрям наукової діяльності – гідравліка, санітарно-технічне обладнання будівель.
Підготував одного кандидата наук.
Автор понад 70 науково-методичних праць, серед яких 3 навчальних посібники. Основні праці: “Примеры расчетов по внутренней сантехнике зданий” (1991), “Спецпитания гідравліки систем водопостачання та водовідведення” (1993), “Масопередача в спорудах систем водопостачання і водовідведення” (2000).
Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2005).
